Шлях воїна і пам’ять про нього: матері Максима Костюка вручили державну нагороду
Матері Максима Костюка вручили орден «За мужність» ІІ ступеня — нагороду, яка знайшла свого Героя вже після його останнього бою.
Максим був із тих людей, про яких говорять просто — надійний. Народився у Новому Вовчинці, виріс серед своїх, серед тих, хто знав його змалку. Із юності обрав військову дорогу. У вісімнадцять підписав контракт і залишився вірним цьому рішенню до кінця.
Танкіст, який відчував техніку, і командир, який розумів людей. Його позивний «Вуйко» з’явився не випадково — у ньому було щось тепле, близьке. До нього зверталися не лише як до фахівця, а як до людини, яка підтримає і не відвернеться.
Він навчався, працював, набирався досвіду. Закінчив Харківський національний технічний університет із відзнакою, став офіцером, командиром танкової роти. За кожним його рішенням стояли люди — ті, за кого він ніс відповідальність.
Початок повномасштабної війни зустрів на півдні. Херсонщина, Антонівський міст — місця, де не було простих рішень. Йому вдалося вивести своїх із оточення. За це отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Його пам’ятають не за гучні слова, а за вчинки. За те, що залишався поруч, коли було найважче. За спокій, який передавав іншим навіть у небезпечні моменти.
1 вересня 2024 року Максим під час бою зазнав поранення на Покровському напрямку. Попри зусилля лікарів, 9 вересня його серце зупинилося — за кілька днів до свого 32-го дня народження. Йому був 31 рік.
Максима Петровича Костюка поховали у рідному селі. Його ім’я залишиться серед тих, хто боронив Україну і ніс відповідальність за інших до останнього.
Нагороду матері Героя вручив начальник 2-го відділу Чернівецького РТЦК та СП - Віталій Войтко.
Вічна шана, пам`ять та слава вірному сину України, нашому земляку - Максиму Костюку...
