Глибоцька громада попрощалася з воїном-визволителем Сергієм Данілюком
Я не знала тебе ніколи.
Чи зустріла б в житті? Навряд чи…
Ти у небо летиш, соколе,
Моє серце криваво плаче.
В чорній стрічці твоя світлина,
Пильно в очі тобі дивлюся.
Чийсь ти батько й чиясь дитина, –
Я й за тебе тепер молюся.
Україну не здав без бою,
Не скорився ворожій силі!
Вічна пам’ять тобі, Герою,
Спи на рідній землі в могилі!
Л. Ягула Семеген
Спекотного літнього ранку мешканці та гості села Стерче, Глибоцької громади, з квітами і лампадками в руках стояли обабіч дороги.
Було чутно тихі розмови у невеличких групках людей: «Який хороший був чоловік», «..такий добрий, чуйний батько», «…світла людина»…
І ось задзвонили церковні дзвони, почулися звуки наближення похоронного кортежу. Люди в сльозах, схиливши у німій журбі голови один за одним встали на коліна.
Духмяні квіти падали на дорогу, якою востаннє везли Героя до власної домівки. Він повернувся до трьох своїх згорьованих дітей, дружини, рідних, односельців…
Його занесли на затишне подвір'я у рідну хату, але Він уже не зміг заспокоїти сім'ю, спинити довгі та гіркі ридання, пригорнути до себе найрідніших людей…
Страшна смерть в лиці російського кровожерливого вбивці відібрала життя нашого захисника, світлої, глибоковіруючої людини, патріота своєї землі – Сергія Данілюка.
На превеликий жаль, війна забирає у дітей батьків, коханих, друзів, побратимів, земляків… Але завдяки таким захисникам ми досі вільні, ми маємо власну країну, ми гордо можемо називати себе українцями.
Вічна слава та пам'ять Герою - Сергію Васильовичу Данілюку, який до останнього подиху доблесно захищав нашу БАТЬКІВЩИНУ.
