Глибоччина попрощалася із полеглим захисником - Віктором Растеряєвим.
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Невідомська Вікторія
Сьогодні вранці, десятки жителів у чорному вбранні прямували вулицями села Черепківці до одного будинку. І мабуть, у кожного у думках промайнули спогади, коли вони із Віктором Георгійовичем бачились востаннє, про що говорили... А нині, востаннє його провезуть цими вуличками, занесуть на його власне подвір`я, у рідну хату. Його зустрінуть найрідніші. Та не буде чутно радісних розмов і сміху, а лише гіркий стогін та відчайдушне ридання.
Люди несли вінки, квіти, лампадки. Розмовляли пошепки, ховаючи повні сліз очі від сторонніх. Вони прийшли провести в останню дорогу свою близьку людину, друга і побратима, свого односельця, земляка, свого Героя - Віктора Георгійовича РАСТЕРЯЄВА.
Його життя підступно обірвав російський снайпер 16 грудня на околицях Білогорівки, Бахмутського району, Донецької області.
Занадто короткою виявилася життєва стежина Віктора Георгійовича. Як багато він планував зробити після Перемоги, як сильно любив життя і спішив жити.
Вірний присязі син України, мужній, хоробрий захисник з честю і до останнього подиху виконував свій обов’язок.
Він віддав власне життя у боях за волю України, її цілісність і незалежність...
Загинув за нас, за мир у нашій країні, за спокій у нашому домі.
Біля нового родинного дому, яким так тішився Віктор Георгійович зібрались родичі, друзі, побратими, військові, знайомі та просто ті, хто виявив бажання віддати шану воїну.
Люди встелили дорогу живими квітами та навколішках зустрічали воїна у темному катафалку, вкритому синьо-жовтим прапором, який був для нього символом щасливого майбутнього, миру і Перемоги над ворогом.
Під стрілецький залп та звуки Гімну України на сільському кладовищі усі присутні попрощалися із Віктором Растеряєвим.
Хай рідна земля, за яку він відав власне життя буде йому пухом!
Вічна слава та пам'ять Герою!
