Глибоцька громада попрощалася з полеглим воїном
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
Глибокі рани залишає в наших серцях російсько-українська війна. Ми втрачаємо тих, хто заради любові до Батьківщини і перемоги над ворогом жертвує не лише своїм здоров`я, але й найціннішим - життям.
Наш Герой – Денис Іванович Довгань, боронив Україну іще з самого початку війни на східних рубежах. Став на її захист і тепер, коли звірства країни окупанта поширились, неначе ракові клітини по усьому тілу його неньки-України.
Він залишив у селі Черепківці найдорожчих своїх дівчаток: дружину і донечку, які так чекали його вдома. Молилися і вірили, що скоро сім`я об`єднається, адже попереду іще так багато задумів і планів. І ось він повернувся до рідного дому, але уже назавжди…
Щоб провести в останню дорогу Дениса Івановича, напередодні зібралися рідні, друзі, побратими, співробітники, односельці, духовенство, представники місцевої влади.
Здавалося, що сама природа перейняла людську скорботу, засипаючи з похмурого неба все навкруги снігом, перемітаючи стежки і дороги. Похоронна колона, під пронизливим, холодним вітром прямувала до місця останнього пристанку воїна і розтягнулася на десятки метрів. Люди тихо перешіптувалися між собою, пригадуючи покійного. Навіть тим, хто не знав оборонця, стало зрозуміло, якою він був людиною. Денис Довгань не йшов на компроміси з совістю, не стояв осторонь чужої біди, вірив в Бога, не ремствував і не жалівся на життя. У пам`яті тих, хто його знав, він назавжди залишиться щирим, скромним, мужнім, правдивим, вірним родині, країні та присязі.
Загинув штаб-сержант 1-го Прикордонного загону Східного Регіонального управління, як Герой у місті Бахмут, одному із найгарячіших напрямків, де тримають оборону наші захисники.
Нехай рідна земля буде тобі пухом, Герою…
Вічна шана і слава полеглому воїну - Денису Івановичу Довганю.
