"Такі діти надовго залишаються у пам`яті"
На фасаді Михайлівської школи сьогодні урочисто відкрили меморіальну дошку Івану Беринчану – полеглому захиснику, який здійснив найбільший подвиг справжнього патріота – віддав своє життя за цілісність і незалежність Батьківщини.
Для відкриття пам`ятного знаку зібралася його родина, учні та вчителі навчального закладу, односельчани, представники влади, РТЦК та СП, друзі.
Пам’ять українських воїнів, які віддали свої життя у боротьбі з російськими загарбниками хвилиною мовчання вшанували учасники скорботних урочистостей.
Як зазначив Глибоцький селищний голова Григорій Ванзуряк:
«У кожного з нас зараз свій напрямок у роботі, але єдина ціль – подолання чисельного ворога. Та надзвичайно важливим кроком є збереження пам’яті про полеглих захисників, які власною кров`ю вписують в історію України свої імена. Одним із них є Іван Петрович Беринчан - наш земляк, стрілець, помічник гранатометника роти вогневої підтримки, боєць військової частини А 4267, котрий загинув внаслідок російського артилерійського обстрілу 3 березня 2023 року».
Перша вчителька Івана Беринчана Домніка Григорович розповіла усім присутнім про полеглого воїна, свого учня:
«У Іванка було велике, палаюче серце… Він з народження був хворою дитиною... Іще малим, після смерті мами, хоч і залишився напівсиротою, але зберіг у душі любов і чуйність до ближнього. Він був працьовитим, чесним, не грошолюбним і нікому не робив зла. Коли село сколихнула страшна звістка про смерть Івана, всі сусіди страшенно плакали, бо мали за ким. Такі діти надовго залишаються у пам`яті» - поділилася своїми спогадами Домніка Георгіївна.
З глибокою тугою у голосі перша вчителька продекламувала поетичні рядки, які присвятила своєму учневі:
Я відмінником не був, але учнем звався,
Як прийшла клята війна, я на фронт подався.
Дуже всіх я вас любив - це признати мушу,
Щоб жили ви всі у мирі - віддав свою душу.
Брат Івана Петровича - Василь Беринчан подякував усім присутнім за те, що вони бережуть пам`ять про його брата-Героя, який загинув на рідній українській землі від "дружніх" російських снарядів.
Після освячення меморіальної дошки, священник місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ отець Віталій разом із прихожанами звернулися до присутніх пісенними рядками:
… В нашім краї йде війна підла і жорстока,
Гинуть дочки і сини у полях широких...
Боже, порятуй наш дім, бережи солдатів,
Не дай їхнім матерям сльози проливати,
Хай повернуться сини із війни до дому,
Нашу землю осквернить не дамо нікому!..
Нехай ці рядки стануть пророчими і наші найрідніші люди повернуться живими і неушкодженими до власних домівок.
Натомість для усіх воїнів світла, котрі загинули за Незалежність та цілісність української землі вічна пам`ять, шана і слава!
