Про компенсацію витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб
Повідомляємо власників житла, які безоплатно розміщують у своїх житлових приміщеннях внутрішньо переміщених осіб та подали заяви про отримання компенсації витрат, що фінансування даних виплат здійснюється за домовленістю з Товариством Червоного Хреста України (далі – ТЧХУ) за їх рахунок.
В свою чергу, ТЧХУ спільно з Міжнародною федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця повідомили Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, що стан наявного фінансового ресурсу не дає можливості забезпечити фінансування компенсації з розрахунком вартості за 1 людино-день у розмірі 30 грн.
Отже, на період опалювального сезону 2023-2024 років розмір компенсації розраховується із застосуванням коефіцієнту 14,77 грн. за 1 людино-день відповідно до п. 15 Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2022 р. №333 (далі - Порядку).
Також публікуємо роз’яснення, що надійшло з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо компенсації за розміщення родичів:
На адресу Мінреінтеграції надходять чисельні звернення щодо надання роз’яснень положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.2022 р. №333 «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб» в частині визначення права власника домогосподарства на отримання компенсації за розміщення внутрішньо переміщених осіб, з якими його поєднують родинні стосунки, тому зазначаємо наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку компенсація надасться фізичним особам - громадянам України, які є власниками житла, або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину, і безоплатно розміщували у своїх житлових приміщеннях внутрішньо переміщених осіб, крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України, для покриття витрат, пов'язаних з безоплатним розміщенням внутрішньо перемішених осіб.
Згідно з пункту 1 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - Кодексу), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Одночасно з цим, відповідно статті 265 Кодексу, баба та дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, зважаючи на вище зазначене наводимо наступні приклади:
1) Власник домогосподарства (батько) прихистив родину з 4 внутрішньо переміщених осіб, які за родинним зв’язком по відношенню до власника домогосподарства є: сином, невісткою, та онуками.
Зважаючи на положення Сімейного кодексу, в даному випадку, «син» є членом родини власника домогосподарства, по відношенню до «онуків» власник домогосподарства зобов'язаний забезпечити їх утримання, і тільки за розміщення «невістки» власник домогосподарства може отримати компенсацію.
2) Власник домогосподарства прихистив внутрішньо переміщену особу яка є співвласником об'єкту нерухомого майна, і за родинним зв’язком має статус його «сестри», проте не проживає в ньому на постійній основі.
Правове регулювання спільної часткової і спільної сумісної власності може мати ті чи інші особливості, зумовлені призначенням того чи іншого об’єкта, складом або характером зв’язків учасників спільної власності, що визначається, насамперед, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та Законом України «Про власність».
Спільна власність на житло регулюється гл. 26 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК).
Відповідно до ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Тому у вище наведеному випадку, власник домогосподарства не має права на отримання компенсації оскільки його «сестра» мас таке саме право на проживання як і власник.
3) Власник домогосподарства прихистив родину з 3 внутрішньо переміщених осіб, які між собою пов’язані родинним зв’язком батько, мати та син-студент, який вступив на навчання до вищого навчального закладу та приїздить до батьків тільки на вихідні. Чи мас право власник домогосподарства на отримання компенсації за розміщення родини з 3 осіб?
Положенням Порядку визначено, що особи, що розмістили внутрішньо переміщених осіб, зобов'язані в день припинення розміщення внутрішньо переміщених осіб або зміни їх кількості подати повідомлення за встановленою формою разом з інформацією про зміну переліку осіб, розміщених у житловому приміщенні, із зазначенням можливості у подальшому розміщувати внутрішньо переміщених осіб у такому приміщенні.
Зважаючи на викладене, власник домогосподарства має право на отримання компенсації за повний місяць тільки за 2 розміщених ВПО, а у разі його бажання отримувати виплату компенсації за дні фактичного перебування/розміщення «студента», то власником домогосподарства мас бути дотримано умови Порядку, тобто подання відповідного повідомлення по факту розміщення та вибуття.
Одночасно з наданими роз’ясненнями, наголошуємо на необхідності забезпечення на рівні суб'єктів прийняття рішень про призначення компенсацій, забезпечувати неухильне дотримання умов Порядку та посилити контроль за недопущенням у наданні недостовірних даних щодо фактичного розміщення та кількості внутрішньо переміщених осіб.
Водночас повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз’яснювальний характер.
