Минають роки, але залишається живою пам’ять…
Цього дня, 8 травня, ми згадуємо мільйони тих, чиє життя забрали імперські амбіції в роки Другої світової війни.
Цю страшну трагедію яка пройшлася по долі чи не кожної родини в Україні, Європі і багатьох родин по всьому світу.
Беззаперечним є той факт, що наша Батьківщина зазнала чи не найбільших втрат.
Пройшло 79 років і ось вже нащадки колишніх «братських народів» стріляють в нас і повторюють знову всі ті жахи, котрі пройшли наші діди і прадіди.
Нам знову доводиться відстоювати свободу та територіальну цілісність нашої держави, а увесь світ покладає на нас, українців, надію, що саме ми зупинимо російську агресію, котра загрожує усьому світу ядерною зброєю.
Низько вклоняємося та складаємо глибоку шану ветеранам, які 77 років тому на своїх плечах винесли важкий тягар війни. Ми у вічному боргу перед Вами за обірвану війною юність, самопожертву, неабиякий героїзм та мужність, які ви виявили у Другій світовій війні. Вічна пам’ять загиблим, честь та слава живим!
Висловлюємо безмежну вдячність усім, хто тяжкою працею у тилу наближав довгоочікуваний день визволення та перемогу, піднімав з руїн та відновлював рідний край у післявоєнні часи. Низький уклін Вам за це!
Глибока шана й повага всім, хто зараз мужньо захищає рубежі нашої України та героїчно наближає таку бажану нам перемогу.
