Свічка віри — не має стати іскрою трагедії: як у Чернівецькій області борються за безпеку храмів
Церква — не лише місце молитви, а й духовна опора для тисяч людей. Саме тут, ми шукаємо розради й надії. Та, на жаль, навіть у цих стінах не завжди панує безпека. За останні п’ять років на території Чернівецької області сталося шість пожеж у культових спорудах. І кожен такий випадок — це пересторога для всіх нас.
Згоріли не просто стіни. Під ударами вогню зникали частинки історії, культурної спадщини, і найстрашніше — під загрозою опинялись людські життя.
Серед гучних випадків — пожежа в Свято-Георгіївській церкві в Кіцмані, що сталася 14 лютого 2020 року, загоряння в Свято-Миколаївській церкві в селі Лашківка, полум’я, що охопило дзвіницю в Чудеї, та ще три інциденти — у Самаковій, Чернівцях на Цецинській та Золочівській вулицях. Кожна подія — це тривожний сигнал, який ми не маємо права ігнорувати.
Щоб зупинити вогонь ще до його появи, рятувальники Чернівецького районного управління ДСНС спільно з вогнеборцями 14 ДПРЧ не сидять склавши руки. Протягом березня-квітня вони вирушили у храми, щоб говорити про безпеку зі священиками та парафіянами — прямо, відверто, щиро.
Адже свічка в руках вірянина — це не лише символ віри, а й потенційна небезпека. Коли в храмі — десятки людей, і кожен із вогнем, неважко уявити, чим це може закінчитись. Тому рятувальники не просто розповідали, а показували, як користуватись вогнегасником, наголошували: виходи завжди мають бути вільними, а свічки — на безпечній відстані одна від одної.
Та безпека — це не лише справа фахівців. Це наша спільна відповідальність. Тому особливу увагу приділили й прихожанам: їм пояснили, що їхня уважність, розсудливість та обережність можуть врятувати життя — як власне, так і ближнього.
Духовенство теж не залишилось осторонь. Священики з розумінням поставилися до порад, адже вони — провідники для своїх громад. Їхнє слово може зупинити необережність, попередити трагедію, зберегти святиню.
Молитва здатна творити дива. Але водночас, реальні дії — турбота про пожежну безпеку, навчання, профілактика — не менш важливі. Бо справжня віра — це і відповідальність.
І нехай у наших храмах горить лише священне світло свічки — а не полум’я втрати.
