Сергій Голик...Його ім’я – у граніті. Його життя – у нашій пам’яті.
Сьогодні, у серці Глибоки, на фасаді рідного ліцею, з’явилася ще одна сторінка історії – сумна і велична.
Меморіальна дошка на честь солдата ЗСУ, старшого оператора відділення протитанкових ракетних комплексів - Сергія Васильовича Голика. Це не просто пам’ятний знак — це мовчазне слово вдячності й шани, яке щодня промовлятиме до тих, хто проходитиме повз.
Сергій Голик - випускник Глибоцького ліцею, звичайний хлопець із глибоким поглядом, сильними руками й добрим серцем. Батько трьох синів, двоє з котрих з честю захищають Україну від ворожих атак російського агресора. Людина, яка жила просто — працювала, ростила дітей, любила рідну землю. І коли ця земля покликала — не роздумував.
З перших днів великої війни він був там, де найважче. Бо знав: свобода — не абстракція, це спокійний сон його дітей, чисте небо над домом, колос на полі, ранок без сирени.
10 квітня 2025 року Сергій загинув на фронті. Справжній воїн. До кінця — з честю, мужністю, вірою.
Сьогодні, біля ліцею, зібралися всі: родина, друзі, побратими, духовенсто, вчителі, учні, мешканці Глибоцької громади. Ті, хто пам’ятає його усмішку, тиху скромність, працьовиті руки.
Нехай ця дошка стане не тільки знаком скорботи, а й джерелом сили для майбутніх поколінь. Нехай кожен, хто вступає до ліцею, пам’ятає: справжній Герой може сидіти за тією ж партою, грати у футбол у тому ж дворі, допомагати батькам після школи.
Імена Героїв живуть, коли ми їх не забуваємо.
Світла пам’ять Сергію Голику.
Глибоцька громада шанує. Україна пам’ятає.
