НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН ДІЙ з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпека” на період до 2030 року

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від             2025 р. №

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН ДІЙ
з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпека” на період до 2030 року

 

Загальні питання

Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ на період до 2030 року (далі – Національний план) розроблено відповідно до Законів України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, „Про соціальний та правовий захист осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репараційˮ, Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 „Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 травня 2025 р. № 439 „Деякі питання реалізації Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 рокуˮ, від 14 травня 2025 р. № 475-р „Деякі питання забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу за кластером 1 „Основи процесу вступу до ЄС” з метою забезпечення виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпека”, ухваленої Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р., та резолюцій Ради Безпеки ООН 1820 (2008), 1888 (2009), 1889 (2009), 1960 (2010), 2106 (2013), 2122 (2013), 2242 (2015), 2467 (2019), 2493 (2019), які разом формують порядок денний „Жінки, мир, безпека”.

У Національному плані враховано ряд міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини, зокрема стосовно досягнення Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, визначених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1, виконання Пекінської декларації, прийнятої 15 вересня 1995 р. на четвертій Всесвітній конференції із становища жінок, Конвенції Організації об’єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, директиви Європейського Парламенту та Ради 2024/1385 Європейського парламенту від 14 травня 2024 р. про протидію насильству над жінками та домашньому насильству.

У Національному плані враховано: пріоритети євроатлантичної інтеграції України, визначені Адаптованою Річною національною програмою на 2025 рік, а також положення Рамкової програми співробітництва між Урядом України та Організацією Об’єднаних Націй щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, підписаної 3 травня 2022 р.

Розроблення та затвердження Національного плану є частиною переговорної позиції Української Сторони до Розділу 31 „Зовнішня політика та політика безпеки і оборони” Кластеру 6 „Зовнішні відносини”.

Зміст Національного плану враховує:

досвід реалізації та результати досліджень, аналіз виконання Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 113 (зі змінами), Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ на період до 2025 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1544 (зі змінами) (далі – Національний план до 2025 року);

аналіз нових викликів, спричинених повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну;

результати багатосторонніх консультацій з представниками органів державної влади, установ сектору безпеки і оборони, громадських об’єднань та міжнародних організацій.

Порядок денний „Жінки, мир, безпекаˮ зосереджується на розширенні прав і можливостей жінок і чоловіків у процесах прийняття рішень щодо запобігання конфліктам, реагуванні на безпекові виклики, відновленні країни, забезпеченні принципу гендерної рівності у секторі безпеки і оборони, а також реагуванні на потреби жінок, чоловіків, дівчат і хлопців, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Аналіз проблеми

З моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року пріоритетом України є відсіч агресору. Наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України є руйнівними для країни та населення. Водночас дівчата та жінки частіше, ніж чоловіки потерпають від різних форм насильства, на них лягає тягар повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну: вони захищають Батьківщину, доглядають за дітьми, членами родини похилого віку, з інвалідністю, та виконують домашню роботу. Жінки утримують родину, якщо члени родини загинули, безвісти зниклі, або в полоні. Це знижує можливості жінок брати участь у продуктивній зайнятості, у прийнятті рішень на рівні громади та держави, брати участь у повоєнній відбудові країни.

Зросли ризики для безпеки, добробуту, участі у суспільному житті та доступу до послуг для широкого кола жінок і чоловіків, особливо внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), ветеранів і ветеранок війни, мешканців деокупованих та прифронтових громад, сільської місцевості, жінок і чоловіків похилого віку, з інвалідністю, а також тих, хто самостійно виховує дітей.

Так, результати досліджень впливу безпекових викликів на дівчат і хлопців, жінок і чоловіків з у рахуванням віку, місця проживання, інших соціальних ознак, проведених у 2023 та 2025 роках дослідницькою організацією „Інфо Сапієнсˮ на замовлення Мінсоцполітики та підтримки Структури ООН Жінки в Україні в межах проекту „Розбудова демократичного, мирного та гендерно рівного суспільства в Україні – Фаза ІІˮ, що фінансується Урядом Норвегії (далі – Дослідження впливу безпекових викликів), показали, що за останні 2 роки у 57 відсотків населення відбулися зміни, які суттєво вплинули на матеріальне становище. 40 відсотків жінок і 36 відсотків чоловіків, які проживають на лінії розмежування, втратили роботу, у 25 відсотків додались обов’язки з догляду за членами сім’ї, 10 відсотків чоловіків та 21 відсоток жінок, які мають статус безробітних, працюють неофіційно.

Водночас рівень залученості жінок до стратегічного планування, управління ресурсами, гуманітарного реагування та відновлення залишається низьким, що обмежує ефективність і чутливість політик до потреб різних соціальних груп.

Так, за результатами Дослідження впливу безпекових викликів тільки 28 відсотків населення повністю або скоріше погоджується з тим, що їхні інтереси враховуються при прийнятті рішень у громаді (31 відсоток у 2023 році).

Викликом також є забезпечення системного підходу до реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України (далі – сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією). Такі випадки були зафіксовані на звільнених тимчасово окупованих територіях України.

За даними Нацсоцслужби у 2024 році до спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб звернулось 365 осіб, з них 217 жінок (59 відсотків). Із загальної кількості постраждалих 234 особи звільнені з полону, переважно цивільні (64 відсотки – жінки), 88 осіб – ВПО, з них 84 відсотків – жінки. З початку 2025 року звернулось 115 осіб (станом на 01.07.2025).

У межах проекту Глобального фонду для тих, хто вижив (Global Fund for Survivors) станом на 01.08.2025 опрацьовано 1208 звернень від постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією (819 від чоловіків, 362 від жінок, 27 щодо дітей (20 дівчат та 7 хлопців). Погоджено виплату  репарацій 733 особам (466 чоловікам, 253 жінкам, 14 дітям).

Разом із тим не всі постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, готові звернутися за допомогою.

Натомість Дослідження впливу безпекових викликів показало, що 4 відсотки населення (проти 3 відсотків у 2023 році) знають осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією. Найбільша частка тих, хто знає про випадки такого насильства, – серед представниць ініціативних жіночих груп (17 відсотків), ВПО (15 відсотків) та ветеранів і ветеранок війни (8 відсотків). Це також може свідчити про високий рівень довіри постраждалих до громадських об’єднань, особливо, які об’єднань жінок / чоловіків, які, постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією.

У листопаді 2024 року прийнято Закон України „Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репараціїˮ, який набрав чинності 18 червня 2025 р. Водночас міжвідомчі механізми ідентифікації, реагування, супроводу та відновлення постраждалих ще не набули належного рівня узгодженості та інституційного закріплення.

Разом з тим 88 відсотків населення знають, куди можна звернутися у випадку насильства за ознакою статі та/або сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, хоча рівень обізнаності з цього питання різних груп населення різна. Так, значно зросла обізнаність ВПО (97 відсотків обізнані), але лише 53 відсотки людей, які проживають на лінії розмежування, знають, куди звертатися за допомогою. Серед місць, куди можуть звернутися постраждалі, респонденти найчастіше вказували поліцію (72 відсотки опитаних чоловіків, 67 відсотків жінок), гарячі лінії (28 відсотків чоловіків, 31 відсоток жінок), спеціальні служби підтримки постраждалих (35 відсотків чоловіків, 30 відсотків жінок). ВПО, волонтери та одинокі батьки частіше за інші групи населення вказували центри допомоги врятованим.

Покращилась обізнаність населення з безпекових питань (73 відсотки населення знають, де розташоване найближче укриття, як викликати рятувальні служби, як діяти при виявленні вибухового пристрою або предмету, схожого на нього, а також підозрілих (забутих) речей у людному місці) (у 2021 році – 32 відсотки). Водночас про розташування найближчого укриття знають лише 54 відсотки осіб віком після 80 років, 63 відсотки осіб з інвалідністю, 64 відсотки представників ромської національної меншини (спільноти). Чоловіки краще, ніж жінки обізнані з алгоритмом дій під час випадкового виявлення вибухового пристрою та підозрілих речей у людному місці (Дослідження впливу безпекових викликів).

Зростає актуальність забезпечення рівної участі жінок у секторі безпеки і оборони, правоохоронної діяльності та процесах відбудови. Попри поступове зростання кількості жінок в установах сектору безпеки і оборони та в системі цивільного захисту населення, зберігається гендерний дисбаланс на керівних посадах, у командних ланках та в органах, які ухвалюють стратегічні рішення щодо безпеки, оборони та відновлення.

Політика відновлення України, включно з регіональними програмами, мають ґрунтуватися на результатах гендерного аналізу, забезпечувати участь жінок в ухваленні рішень, а також забезпечувати врахування потреб жінок та чоловіків у доступі до житла, інфраструктури, працевлаштування, соціальних і медичних послуг.

Додатковим викликом залишається забезпечення належного рівня координації між органами державної влади на центральному та місцевому рівнях та іншими суб’єктами реалізації порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ. Попри певний прогрес у формалізації інституційних механізмів, досі бракує усталених практик координації, єдиної методологічної бази, системи моніторингу і професійної підготовки кадрів на всіх рівнях. Відсутність уніфікованих стандартів та нестача фахової спроможності часто призводять до дублювання функцій, розпорошення відповідальності та зниження ефективності реалізації заходів.

У 2024–2025 роках було проведено комплексне аналітичне дослідження реалізації Національного плану до 2025 року.

Національний план до 2025 року створив умови для системного впровадження резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ в Україні.

Основними результатами його реалізації стали:

інституціалізація: у більшості центральних органів виконавчої влади призначені відповідальні особи за виконання Національного плану, розроблено внутрішні плани дій, розширено участь виконавців у координаційних заходах;

локалізація на регіональному рівні: в усіх областях України та м. Києві діють коаліції 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ, які об’єднують представників органів державної влади, громадських об’єднань та міжнародних організацій та спільно реалізують заходи Національного плану (далі – Коаліції 1325);

зростання обізнаності: підвищився рівень розуміння актуальності порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ серед фахівців органів державної влади. Це мало позитивний вплив на висвітленні цього питання у публічному просторі.

Виявлені виклики:

недостатня координація: бракує сталих механізмів міжвідомчої координації, що ускладнює узгодження дій органів державної влади та проведення ефективного моніторингу реалізації Національного плану до 2025 року;

фрагментарність і нерівномірність впровадження на регіональному рівні: регіони мають суттєво різні підходи до реалізації завдань. Спостерігається формальна реалізація заходів без забезпечення врахування особливостей регіону та без досягнення практичного результату;

ресурсні: нестача кваліфікованих кадрів, інструментів і фінансових ресурсів для впровадження Національного плану до 2025 року в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну;

відсутність належної інтеграції у галузеві політики: завдання Національного плану до 2025 року недостатньо узгоджені з пріоритетами в галузях безпеки, оборони, гуманітарної допомоги та відновлення;

труднощі збирання та оброблення даних, а також обмежене їх використання для прийняття рішень і планування діяльності.

Виявлені виклики та проблеми, як організаційного, так і концептуального характеру підкреслили потребу в оновленні підходів до Національного плану. Це передбачає посилення координації, міжвідомчої взаємодії, розширення знань та навичок виконавців Національного плану на всіх рівнях, визначення чітких індикаторів та нових підходів до проведення моніторингу, а також узгодженість з державною політикою в інших сферах та адаптацію до сучасних безпекових викликів.

 

Мета, основні цільові групи та принципи Національного плану

Метою Національного плану є створення умов для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень та інтеграції гендерного підходу у державну політику з питань безпеки і оборони, протидії безпековим викликам, повоєнного відновлення, встановлення справедливого миру, посилення національної стійкості, та системної протидії насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

 

Національний план орієнтований на врахування потреб і залучення різних груп жінок і чоловіків, які зазнають різного впливу від безпекових викликів, мають нерівний доступ до процесів ухвалення рішень, послуг і ресурсів, а також відіграють ключову роль у забезпеченні національної безпеки, відновленні та побудові стійкого миру. Цільові групи Національного плану визначаються з урахуванням як рівня вразливості до наслідків конфлікту, так і потенціалу для участі у виконанні його заходів.

Основну увагу в Національному плані приділено таким цільовим групам:

особи, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема:

ВПО;

мешканці деокупованих, тимчасово окупованих та прифронтових територій;

особи, які зазнали матеріальних збитків унаслідок воєнних (бойових) дій і обстрілів;

особи, які отримали поранення чи інші ушкодження здоров’я в районах воєнних (бойових) дій та/або в полоні;

особи, які отримали інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період збройної агресії Російської Федерації проти України;

особи, які постраждали від злочинів, пов’язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України, зокрема:

особи, які перебували в полоні, були примусово переміщені або утримувані;

особи, які зазнали катувань або примусових робіт;

особи, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України;

військовослужбовці та працівники сектору безпеки і оборони, які:

брали або беруть участь у заходах з відсічі та стримування збройної агресії;

зазнали поранень, контузій, катувань;

постраждали від сексуального або психологічного насильства, сексуальних домагань;

військовослужбовці, жінки та чоловіки, звільнені з військової служби, ветерани та ветеранки війни, які потребують підтримки у процесі реінтеграції, відновлення здоров’я, реалізації прав;

члени родин військовослужбовців, ветеранів і ветеранок війни, осіб, які загинули або зникли безвісти внаслідок збройної агресії;

жінки та чоловіки, які служать або працюють в установах сектору безпеки і оборони, правоохоронних органах, органах цивільного захисту, а також в органах державної влади і місцевого самоврядування, залучених до питань безпеки, прав людини, відновлення;

особи, які перебувають у вразливому становищі, зокрема:

особи з інвалідністю;

особи похилого віку;

маломобільні групи населення;

батьки і матері, які виховують дітей самостійно;

представники і представниці національних меншин (спільнот);

особи, які ухвалюють рішення у секторі безпеки і оборони, розв’язання конфліктів, формування політики згуртованості та відновлення;

громадські об’єднання, зокрема жіночі, правозахисні організації, організації ветеранів війни, які надають допомогу постраждалим від злочинів, пов’язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України, працюють над впровадженням порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ;

волонтери, які надають підтримку постраждалим від збройної агресії Російської Федерації проти України;

надавачі соціальних послуг, соціально-психологічної та медично-психологічної реабілітації, військові психологи, фахівці мобільних бригад;

молодь, у тому числі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа.

Заходи Національного плану спрямовані на посилення участі цільових груп у його реалізації, забезпеченні захисту їхніх прав, розширення можливостей і створення інклюзивного безпекового середовища.

 

Національний план ґрунтується на принципах:

орієнтації на результат – забезпечення виконання Національного плану з фокусом на досягнення якісних та кількісних змін у становищі жінок і чоловіків у секторі безпеки і оборони. Такий підхід передбачає чітке визначення очікуваних результатів, моніторинг виконання заходів, виявлення відхилень і коригування дій у відповідь на нові виклики, зміни в безпековому, соціальному чи міжнародному контексті, а також можливість оперативного застосування нових інструментів, пріоритетів і підходів до реалізації заходів;

забезпечення рівних прав та можливостей – забезпечення рівних можливостей, рівного доступу до можливостей та рівноцінності результатів незалежно від статі, віку, місця проживання, інвалідності, належності до національних меншин (спільнот). Всі заходи Національного плану мають сприяти забезпеченню доступу до участі, послуг, інформації та ресурсів на засадах рівності;

цілісності та узгодженості – інтеграція порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ у державну політику в усіх сферах життєдіяльності суспільства (безпека і оборона, зовнішня політика, охорона здоров’я, соціальний захист, освіта, місцеве самоврядування, правосуддя, відновлення) та узгодженість нормативно-правових актів у відповідних сферах;

інституційної сталості – впровадження заходів для посилення інституційної спроможності органів державної влади на національному та місцевому рівнях реалізовувати Національний план через формалізацію функцій, регулярні навчання, внутрішні механізми координації та включення цілей Національного плану до щорічного планування;

обґрунтованості та доказовості – визначення заходів Національного плану на основі наявної статистичної інформації, адміністративних даних, результатів досліджень, моніторингу, оцінювання, консультацій з організаціями громадянського суспільства, рекомендацій міжнародних організацій;

відкритості та прозорості – публічність процесів реалізації Національного плану, інформування про стан його виконання та забезпечення участі організацій громадянського суспільства у проведенні моніторингу його виконання;

мультисекторальності та міжвідомчої взаємодії – спільна участь органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань у виконанні Національного плану, забезпечення координації діяльності між рівнями та секторами;

локалізації та субсидіарності – виконання заходів Національного плану на рівні громад та областей з урахуванням регіональних особливостей із забезпеченням повноважень і ресурсів для органів місцевого самоврядування, сприяння створенню регіональних планів дій, формуванню місцевих коаліцій і залученню місцевих ініціатив.

Виконавці Національного плану

Відповідальними за виконання Національного плану є Мінсоцполітики, Урядовий уповноважений з питань гендерної політики, Міноборони, МВС, Мінветеранів, МЗС, МОЗ, МОН, Мін’юст, МКСК, Мінмолодьспорт, Мінекономіки, Мінрозвитку, Мінцифри, Національна поліція, Адміністрація Держприкордонслужби, ДМС, Національна гвардія, ДСНС, СБУ, Генеральний штаб Збройних Сил, Нацсоцслужба, Адміністрація Держспецзв’язку, Офіс Генерального прокурора, ДБР, НАДС, Державний центр зайнятості, Державна служба у справах дітей, Координаційний центр з надання правничої допомоги, Державне підтриємство „Укрдержбудекспертизаˮ, Центр гуманітарного розмінування, Центр протимінної діяльності, Інститут медицини праці, Український інститут національної пам’яті, Державна установа „Урядовий контактний центрˮ, територіальні підрозділи/військові частини/загони органів сектору безпеки і оборони, заклади освіти сектору безпеки і оборони, заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальністю „Публічне управління та адміністрування”, Національна школа суддів, Тренінговий центр прокурорів, Академія адвокатури України, Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, районні у місті Києві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, міжнародні організації.

Стратегічні та оперативні цілі, основні завдання, що забезпечують досягнення стратегічних цілей

Стратегічна ціль 1. Створено умови для рівноправної участі жінок і чоловіків у процесах прийняття рішень щодо запобігання конфліктам, реагування на безпекові виклики, повоєнного відновлення на всіх рівнях та в усіх сферах життєдіяльності суспільства

Оперативна ціль 1.1. Забезпечено міжвідомчу координацію та обмін інформацією між суб’єктами, які працюють у сфері реалізації порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ, на міжнародному, національному та місцевому рівнях 

Завдання:

посилення координації щодо реалізації Національного плану дій на національному та місцевому рівнях;

забезпечення координації зусиль партнерів з розвитку щодо наскрізного врахування гендерного підходу у процесах відновлення.

 

Оперативна ціль 1.2. Посилено спроможність сектору безпеки і оборони у забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та реалізації порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ

Завдання:

забезпечення дотримання рівних прав та можливостей жінок та чоловіків під час формування державної політики у секторі безпеки і оборони;

забезпечення інституційної спроможності сектору безпеки і оборони у дотриманні рівних прав та можливостей жінок та чоловіків;

забезпечення запобігання та своєчасного реагування на випадки дискримінації, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань на робочому місці / місці служби в секторі безпеки і оборони;

проведення моніторингу забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у секторі безпеки і оборони, у тому числі щодо забезпечення відповідності інфраструктурних умов та матеріально-технічного забезпечення потребам жінок та чоловіків, які проходять службу або працюють у секторі безпеки і оборони.

Стратегічна ціль 2. Створено ґендерно чутливу систему ідентифікації безпекових викликів, реагування на них та запобігання таким викликам

 

Оперативна ціль 2.1. Забезпечено дієвий механізм взаємодії органів державної влади, громадських об’єднань, підприємств, установ та організацій з ідентифікації безпекових викликів, запобігання таким викликам, реагування на них (війни, пандемії, кіберзагрози, техногенні катастрофи) з урахуванням потреб різних груп дівчат і хлопців, жінок і чоловіків

забезпечення ідентифікації загроз безпеці, запобігання таким загрозам, реагування на потенційні виклики відповідно до принципу забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків;

запобігання усім формам насильства з використанням зброї;

забезпечення безпеки населення у територіальних громадах з врахуванням потреб різних категорій жінок і чоловіків.

 

Оперативна ціль 2.2. До системи національного реагування на безпекові виклики інтегровано ґендерно-чутливі підходи до оцінки ризиків, планування, реалізації та моніторингу заходів протимінної діяльності і гуманітарного розмінування

Завдання:

зміцнення інституційної спроможності органів державної влади, операторів протимінної діяльності та зацікавлених сторін щодо системного впровадження гендерно-чутливого підходу у сфері протимінної діяльності і гуманітарного розмінування;

інтеграція принципів гендерної рівності та соціальної інклюзії у процеси оцінки ризиків і планування протимінної діяльності з метою врахування різних потреб, вразливостей і ролей жінок, чоловіків, дівчат і хлопців;

формування навичок населення і діяльності територіальних громад у сфері безпеки, з фокусом на виявлення, запобігання та реагування на ризики, пов’язані з мінною небезпекою та вибухонебезпечними залишками війни, із забезпеченням доступності, інклюзивності та участі жінок;

формування навичок у жінок і чоловіків, хлопців і дівчат з ідентифікації безпекових викликів, запобігання таким викликам, реагування на них.

 

Стратегічна ціль 3. Повоєнне відновлення враховує потреби усіх груп жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та забезпечує рівні можливості, рівний доступ до можливостей та рівноцінність результатів

 

Оперативна ціль 3.1. Покращено якість життя різних груп жінок і чоловіків та забезпечено соціальну згуртованість, стабільність та розвиток людського потенціалу

Завдання:

створення умов для розширення участі молоді у впровадженні порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ та повоєнній відбудові країни;

покращення функціонування ринку праці;

впровадження інтеграційних заходів для соціальної згуртованості різних груп жінок та чоловіків.

 

Оперативна ціль 3.2. Комплексне відновлення територій здійснюється із врахуванням гендерного підходу

Завдання:

сприяти залученню жінок до процесів повоєнного відновлення у сфері сільського господарства та продовольчої безпеки, забезпечивши рівний доступ до земельних, фінансових, освітніх ресурсів і державних програм підтримки;

впровадження програм укріплення психічного здоров’я для осіб, які працюють в органах державної влади, місцевого самоврядування, секторі безпеки і оброни;

формування інклюзивної культури памʼяті про постраждалих, загиблих та воєнні злочини, як важливого елементу відновлення та соціальної згуртованості.

 

Стратегічна ціль 4. Забезпечено взаємодію суб’єктів, діяльність яких спрямована на виявлення, реагування та подолання наслідків сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, а також інших міжнародних злочинів, що спричиняють особливо тяжкі наслідки для жінок і чоловіків, дівчат і хлопців

Оперативна ціль 4.1. Впроваджено ефективну систему міжвідомчої взаємодії на національному та місцевому рівнях щодо виявлення та реагування на міжнародні злочини / воєнні злочини

Завдання:

зміцнення міжвідомчої координації та партнерства між органами державної влади, громадянським суспільством і міжнародними партнерами для ефективного запобігання та реагування на та інші воєнні злочини.

 

Оперативна ціль 4.2. Забезпечено надання своєчасної, ефективної комплексної допомоги та репарацій особам, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, та воєнних злочинів з урахуванням потреб різних категорій жінок та чоловіків, дівчат та хлопців

Завдання:

забезпечення надання спеціалізованої підтримки постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, на національному рівні

забезпечення надання спеціалізованої допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, та незаконного позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України  на рівні громади;

запровадження комплексного, ефективного та орієнтованого на постраждалих механізму надання репарацій / невідкладних проміжних репарацій та відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України;

посилення економічної стійкості осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, у тому числі від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією.

 

Оперативна ціль 4.3. Забезпечено інституційну спроможність суб’єктів, які виявляють, розслідують злочини сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, та інші воєнні злочини, а також надають допомогу постраждалим від такого насильства

Завдання:

підвищення рівня обізнаності представників сектору безпеки і оборони щодо сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, міжнародних стандартів реагування та потреб постраждалих;

забезпечення високого рівня знань та навичок фахівців, які працюють з особами, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією,  та інших воєнних злочинів;

впровадження в правоохоронних органах та органах кримінальної юстиції потерпілоцентричну систему роботи з особами, потерпілими від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, та інших воєнних злочинів;

розроблення механізмів визнання та надання допомоги дітям, народженим унаслідок сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, з урахуванням віку, інтересів дитини та недопущення стигматизації;

підвищення професійної стійкості надавачів послуг із запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією.

 

Оперативна ціль 4.4 Підвищено інформування про сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією, та обізнаність постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, щодо звернення за допомогою та доступу до правосуддя

Завдання:

підвищення обізнаності громадськості щодо ідентифікації злочинів сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією, правовий захист та про послуги підтримки для постраждалих осіб;

підвищення обізнаності українців та українок про запроваджений механізм надання репарацій постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією та Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України.

Реалізація плану заходів з виконання Національного плану створить умови для рівної участі жінок і чоловіків у секторі безпеки і оборони, в процесах ухвалення рішень на всіх рівнях, забезпечення реагування на зумовлені війною потреби різних груп жінок, чоловіків, дівчат і хлопців та залучення їх досвіду до формування та реалізації державної політики, протидії сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, підвищення стійкості держави до безпекових загроз завдяки ширшій участі жінок і чоловіків у заходах безпеки, оборони, відновлення та захисту населення.

Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації Національного плану та звітування

Метою моніторингу стану виконання Національного плану є вчасне виявлення та розв’язання проблем, що перешкоджають досягненню його стратегічних та оперативних цілей та кінцевої мети.

Моніторинг стану виконання Національного плану проводиться шляхом збору відповідальними за виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, інформації про досягнення показників:

плану заходів з виконання Національного плану, за підсумками року (додаток 1);

стратегічних цілей Національного плану за результатами кожного року його виконання (додаток 2).

У ході моніторингу виконавці Національного плану проводять аналіз:

поточного стану виконання плану заходів, включаючи аналіз значень показників, відхилень від цільових орієнтирів і причин таких відхилень,

основних досягнень за звітний період,

основних проблем у виконанні завдань і заходів Національного плану.

За результатами аналізу готуються пропозиції щодо вирішення проблемних питань.

Інформація надається Нацсоцслужбі для узагальнення та подання Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики готує та подає до Кабінету Міністрів України узагальнений звіт про результати поточного моніторингу виконання Національного плану за формою згідно з додатком 1 та інформацію про досягнення показників моніторингу стану виконання Національного плану за формою згідно з додатком 2.

Звіт щороку через рік після припинення воєнного стану оприлюднюється для громадського обговорення на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після його подання до Кабінету Міністрів України.

Оцінювання реалізації Національного плану проводиться в останній рік його виконання, зокрема шляхом:

аналізу впливу виконання Національного плану на становище цільових груп;

оцінки досягнення ключових показників щодо загальної мети та причин їх можливого відхилення;

оцінки логічності та ефективності застосованих інструментів реалізації Національного плану, а також необхідності їх продовження або перегляду;

вивчення думки цільових груп щодо результатів реалізації Національного плану.

Процес моніторингу включає:

проведення періодичних (раз на два роки) досліджень впливу безпекових викликів на дівчат і хлопців, жінок і чоловіків з урахуванням віку, місця проживання, інших соціальних ознак;

регулярного заслуховування питань щодо виконання Національного плану на національному, місцевому і регіональному рівнях за участю його виконавців, у тому числі Коаліцій 1325.

За результатами реалізації Національного плану готується аналітична доповідь про його виконання.

Забезпечується регулярна участь громадських об’єднань у підготовці звітів та моніторингу виконання Національного плану.

Досягненню стратегічних цілей Національного плану сприяє виконання нормативно-правових актів, перелік яких наведено в додатку 3.

Фінансове забезпечення реалізації Національного плану

Виконання Національного плану забезпечується за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених центральним органам виконавчої влади, іншим органам державної влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям (військовим адміністраціям) на відповідний період, інших джерел, не заборонених законодавством, з урахуванням цілей, завдань і пріоритетів, визначених Цілями сталого розвитку України на період до 2030 року, пріоритетними планами дій Уряду, міжнародними зобов’язаннями України.

 

_________________________

 

Додаток 1
до Національного плану дій

ЗВІТ
про результати поточного моніторингу виконання плану заходів Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ на період до 2030 року за 20__ рік

________________________________________________________________________

(найменування органу влади / установи / організації, відповідальних за виконання завдань та заходів)

Наймену-вання завдання*	Наймену-вання заходу**	Строк виконання**	Показник виконання **	Стан виконання заходу (виконано/ розпочато виконання/ не розпочато виконання/ виконується постійно/інше)	Інформація про результати виконання заходу	Обсяг використаних коштів на здійснення заходу, тис. гривень			Проблемні питання, їх вплив на стан здійснення заходу (з поясненням причини їх виникнення та зазначенням механізму вирішення)
						державний бюджет	місцевий бюджет	інші джерела
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

2. Висновок:

Перелік основних досягнень за звітний період: _____________________________________________________________________________

(до пʼяти досягнень)

Перелік основних проблем у виконанні завдань Національного плану: _________________________________________________________

(до пʼяти проблем)

Пропозиції щодо врахування у Національному плані нових викликів та розв’язання проблем:

_____________________________________________________________________________________________________________

* Зазначається відповідно до плану заходів Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ

** Зазначається відповідно до відомчих планів,  Обласних планів дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпекаˮ

 

Додаток 2
до Національного плану дій

ПЛАН
моніторингу стану виконання Національного плану дій з виконання резолюції
Ради Безпеки ООН 1325 „Жінки, мир, безпека” на період до 2030 року

 

Найменування показника	Джерела інформації (адміністративні дані/урядові звіти/дослідження неурядових організацій) та методи збору інформації (проведення аналізу даних, звітів/опитувань громадської думки/фокус-групи/ інтерв’ю/спостереження)	Відповідальні за підготовку інформації
Стратегічна ціль 1. Створено умови для рівноправної участі жінок і чоловіків у процесах прийняття рішень щодо запобігання конфліктам, реагування на безпекові виклики, повоєнного відновлення на всіх рівнях та в усіх сферах життєдіяльності суспільства
1) місце України в глобальному Індексі „Жінки, мир і безпекаˮ (WPS Index)	Результати міжнародного дослідження (WPS Index, GIWPS)	Мінсоцполітики
2) частка територіальних громад, що очолюються жінками, відсотків	адміністративні дані	Мінрозвитку
3) частка територіальних громад, які мають затверджені локальні програми/плани дій із реалізації порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ, відсотків	-“-	Нацсоцслужба
4) частка жінок, які обіймають керівні посади в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування (з розподілом за областями), відсотків	-“-	НАДС
5) частка жінок сектору безпеки і оборони від загальної кількості таких осіб (з розподілом за областями), відсотків	-“-	Міноборони МВС Національна поліція ДСНС ДМС Адміністрація держприкордонслужби ДБР СБУ Національна гвардія Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації Офіс Генерального прокурора Управління державної охорони
6) частка жінок у керівному складі (командуванні) органу сектору безпеки і оборони та військових частин, відсотків	-“-
7) частка жінок у складі комісій, рад, дорадчих органів при інституціях сектору безпеки і оборони, відсотків	-“-
8) кількість установ сектору безпеки і оборони, у яких проведено гендерний аудит та впроваджено рекомендації за його результатами, одиниць	-“-
9) кількість установ сектору безпеки і оборони, у яких визначено відповідальних осіб (радників / координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, одиниць	-“-
10) кількість установ сектору безпеки і оборони, у яких запроваджено алгоритми реагування на дискримінацію та сексуальні домагання, одиниць	-“-
11) рівень обізнаності персоналу сектору безпеки і оборони з питань рівних прав і можливостей жінок і чоловіків	результати опитувань/оцінювання до і після навчань
12) частка жінок, які проходять службу в секторі безпеки і оборони та забезпечені форменим одягом / одностроєм, засобами індивідуального захисту з урахуванням антропометричних потреб, відсотків	адміністративні дані
13) частка працівників / співробітників / військовослужбовці сектору безпеки і оборони, які задоволені створеними умовами служби (інфраструктура, формений одяг / однострій, гігієна, безбар’єрність тощо) (з розподілом за статтю), відсотків	результати дослідження (опитування)
Стратегічна ціль 2. Створено ґендерно чутливу систему ідентифікації безпекових викликів, реагування на них та запобігання таким викликам
1) частка територіальних громад, у яких проведено гендерно чутливі аудити безпеки (територій, укриттів, транспорту), відсотків	адміністративні дані	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
2) кількість територіальних громад, у яких результати аудитів безпеки враховано при плануванні територій, одиниць	-“-
3) рівень обізнаності населення щодо безпечного користування укриттями, транспорту та простором у громадах (з розподілом за статтю та віковими групами), відсотків	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
4) частка населення, охопленого навчаннями з питань безпечного середовища та гендерно чутливої ідентифікації ризиків (з розподілом за статтю та віковими групами), відсотків	адміністративні дані	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
5)         кількість осіб, які пройшли навчання з протимінної безпеки (EORE) і реагування на ризики з урахуванням рівня освіти, місця проживання та інклюзивних потреб з розподілом за статтю та віковими групами, осіб	-“-	Мінекономіки Міноборони МВС Центр протимінної діяльності (за згодою) ДСНС Центр гуманітарного розмінування (за згодою) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
6) частка розмінованих територій, придатних для використання в громадах (у т.ч. для сільського господарства), відсотків	-“-	Мінекономіки
7) кількість жінок, залучених до процесів гуманітарного реагування та інформування щодо безпеки, осіб	-“-	Центр гуманітарного розмінування (за згодою)
8)         частка деокупованих територіальних громад, охоплених просвітницькими кампаніями з нейтралізації російської пропаганди з метою відновлення та єдності територій та населення, відсотків	-“-	Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Харківська, Херсонська військові адміністрації
9) рівень довіри громадян до місцевих заходів з безпеки (включаючи жінок, молодь, вразливі групи), відсотків	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
Стратегічна ціль 3. Повоєнне відновлення враховує потреби усіх груп жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та забезпечує рівні можливості, рівний доступ до можливостей та рівноцінність результатів
1) рівень охоплення дітей дошкільною освітою в територіальних громадах (з розподілом за віком), відсотків	адміністративні дані результати аналізу даних	МОН
2) частка дорослого населення, яке скористалося програмами професійної перепідготовки / перекваліфікації (з розподілом за статтю та віковими групами) (з розподілом за областями), відсотків	адміністративні дані	Державна служба зайнятості
3) частка жінок серед учасників програм професійної перепідготовки / перекваліфікації у секторах з дефіцитом кадрів (енергетика, будівництво, оборона, агропромислова галузь тощо) (з розподілом за областями), відсотків	-“-
4) рівень задоволеності послугами з працевлаштування та професійної переорієнтації серед ВПО, ветеранів, осіб з інвалідністю (з розподілом за статтю), відсотків	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
5) частка осіб, які постраждали від війни та задоволені отриманими адміністративними послугами від загальної кількості опитаних (з розподілом за статтю), відсотків у тому числі: адміністративними послугами медичними послугами соціально-психологічними послугами	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
6) кількість сімей, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, з них: отримали компенсацію/житло, одиниць	адміністративні дані	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
7) частка громад, які мають діючі інклюзивні простори, відсотків	результати дослідження (опитування)
8) частка громадян України, які повернулися з-за кордону (з розподілом за статтю та віковими групами), від загальної кількості тих, хто виїхав, відсотків	адміністративні дані	Адміністрація держприкордонслужби МЗС
9) частка стратегічних документів регіонів/громад з питань відновлення (планів, стратегій тощо), у яких враховано потреби різних категорій жінок і чоловіків, відсотків	адміністративні дані результати аналізу даних	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
10) частка осіб, які проживають у сільській місцевості, що отримали доступ до фінансування або мікрокредитування (за статтю отримувачів грантів у розрізі областей), відсотків	адміністративні дані	Мінекономіки
11) частка жінок серед власників/менеджерів аграрних підприємств, відсотків	адміністративні дані результати аналізу даних	Мінекономіки
12) частка осіб, які скористалися програмами психологічної підтримки та вважають їх ефективними (з розподілом за статтю), відсотків	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
13) частка ініціатив із вшанування пам’яті (меморіалів, подій тощо), що реалізуються з урахуванням принципу забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, відсотків	адміністративні дані результати аналізу даних	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
Стратегічна ціль 4. Забезпечено взаємодію суб’єктів, діяльність яких спрямована на виявлення, реагування та подолання наслідків сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, а також інших міжнародних злочинів, що спричиняють особливо тяжкі наслідки для жінок і чоловіків, дівчат і хлопців
1) кількість прийнятих нормативно-правових актів щодо виявлення, документування, реагування та розслідування злочинів щодо насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, які відповідають міжнародним стандартам, одиниць	адміністративні дані результати аналізу даних	МВС Національна поліція Офіс Генерального прокурора
2) кількість територіальних громад, в яких діють консультативно-дорадчі органи / платформи / хаби з реагування на сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією, одиниць	адміністративні дані	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
3) кількість відкритих проваджень (складених адміністративних матеріалів) за результатами розгляду заяв про правопорушення щодо насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, одиниць	-“-	Національна поліція Офіс Генерального прокурора
4) кількість наявних та доступних міжвідомчих онлайн-ресурсів (реферальна платформа, платформа допомоги врятованим, онлайн-допомога), одиниць	-“-	Урядовий уповноважений з питань гендерної політики Мінсоцполітики
5) кількість діючих притулків та інших спеціалізованих служб для осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України (з розподілом за областями), одиниць; кількість місць у притулках та кризових кімнатах, одиниць (з розподілом за областями), одиниць	-“-	Нацсоцслужба
6) кількість осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, яким надано допомогу (з розподілом за статтю та віковими групами (діти, дорослі), осіб: загальними та спеціалізованими службами підтримки постраждалих (крім мобільних бригад); установами охорони здоров’я мобільними мультидисциплінарними групами/бригадами	-“-	Нацсоцслужба         МОЗ Національна поліція
7) кількість діючих Центрів допомоги врятованим, одиниць (з розподілом за областями), одиниць кількість осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, яким надано допомогу в Центрах допомоги врятованим (з розподілом за статтю та віковими групами (діти, дорослі), осіб		обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
8) кількість осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, які: отримали репарації; подали заяви про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, які були подані засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (з розподілом за статтю та віковими групами), осіб	-“-	Мінсоцполітики Мінцифри
9) частка осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, які отримали репарації, від загальної кількості тих, хто подав заяви, відсотків	-“-	Мінсоцполітики
10) частка осіб, які подали заяви про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, від загальної кількості осіб, які отримали репарації (з розподілом за статтю та віковими групами), відсотків	-“-	Мінсоцполітики
11) частка громадян, обізнаних про наявні послуги підтримки для осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України (з розподілом за статтю та віковими групами), відсотків	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
12) частка громад, у яких запроваджено механізми перенаправлення потерпілих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, до органів правопорядку, відсотків	-“-	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації)
13) кількість установ (медичних, соціальних, центрів безоплатної правничої допомоги), у яких впроваджено міжвідомчий протокол надання комплексної допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на основі кейс-менеджменту, одиниць	-“-	Нацсоцслужба МОЗ Координаційний центр з надання правничої допомоги
14) частка постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, які задоволені отриманою допомогою (з розподілом за статтю та віковими групами), відсотків	результати дослідження (опитування)	Нацсоцслужба
15) частка працівників сектору безпеки і оборони, які пройшли спеціалізовані навчання з реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією (з розподілом за статтю), відсотків	адміністративні дані	Міноборони МВС Національна поліція ДСНС ДМС Адміністрація держприкордонслужби ДБР СБУ Національна гвардія Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації Офіс Генерального прокурора Управління державної охорони Тренінговий центр прокурорів Національна школа суддів Національна заклади освіти сектору безпеки і оборони (за згодою)
16) частка слідчих, прокурорів, суддів, які пройшли навчання з постраждалоцентричного підходу (з розподілом за статтю), відсотків	-“-
17) частка структурних підрозділів органів досудового розслідування, прокуратури, судів та інших установ кримінальної юстиції, у яких затверджено політики етичної взаємодії з постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, відсотків	-“-
18) кількість дітей, які народилися внаслідок сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, яким надана державна підтримка, осіб	-“-	Державна служба у справах дітей
19) частка громадян, обізнаних щодо способів отримання допомоги у випадках сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України (з розподілом за статтю), відсотків	результати дослідження (опитування)	Мінсоцполітики
20) наявність національної комунікаційної кампанії щодо репарацій та підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України (реалізовано / не реалізовано)	адміністративні дані	Мінсоцполітики

 

____________________________________