Полеглому воїну Валентину Мельнику присвячується...
Спомин про Валентина Мельника
Він був із тих, хто тихо йшов у світ,
Без зайвих слів, без гучних обіцянок.
Та в серці ніс любові ясний цвіт
За кожен дім, за кожен свій світанок.
А Валентин — ім’я, як оберіг живий,
Як світлий спомин, як молитва тиха.
Він став за правду, за народ святий,
Щоб відступила чорна, люта втіха.
Не кликав слави — йшов, бо так велить
Йому душа, вирощена в любові.
Де інші слабли — зараз він стоїть,
Вогонь тримає в мужності й покрові.
І повернувся… але вже не сам —
Він на щиті, в обіймах неба й слави.
Схилились верби, плаче рідний храм,
І вже на обрії нема війни заграви.
Та він живий — у пам’яті, в серцях,
У кожнім ранку, в подиху свободи.
Герої не вмирають у боях —
Вони стають безсмертям для народу.
2026р. Наталія Балан
