Реквієм за Олександром Клименком
Реквієм за Олександром Клименком
Осінь схилилась у тихім жалю,
Жовтень розсипав холодну імлу…
Там, де трималась земля на плечах,
Він став навіки в безкраїх полях.
Сорок два роки — як спалах весни,
Що обірвався у пеклі війни.
Серце, що вірило, билося в такт
З вірою в світло — до крайніх атак.
Він був із тих, що не йдуть навмання,
Що прикордоння тримають щодня,
Що не питають — «а хто, як не я?» —
Йдуть і стоять кожний день за життя.
Гранатометник… солдат… оберіг…
Скільки доріг він собою зберіг…
Скільки світанків не стріне вже він?
Лиш у мовчанні душі чути дзвін.
Плаче Черкащина. Плаче Глибока.
Дві батьківщини — любов кароока.
Там народився, тут жив і зростав,
І світлом жертовним у пам’яті став.
Черкащини вітер несе через роки
Тихе «пробачте»… і кроки, кроки…
Ті, що ведуть його в небо без варти,
Де вже немає ні болю, ні втрати.
І поки Вкраїна в серцях не згасає,
І пам’ять про воїнів вічно палає,
Лунає у тиші і крає серденько —
Герой України — Саша Клименко
Наталя Балан, 2026 рік
