Євген Кисіль (03.01.1988р. - 29.08.2022р.) — небо було його життям
Майор (посмертно) Євген Анатолійович Кисіль народився 3 січня 1988 року у Чернігові. Тут почався його шлях: у 1995 році пішов до школи №12, згодом навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Вибір був свідомим — він зростав у родині, де небо і служба були частиною життя. Після ліцею вступив до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який закінчив у 2011 році.
Свою службу розпочав у Борисполі як бортовий авіаційний технік літака Ан-26. З 2014 року брав участь в АТО. У 2017-му продовжив службу в Полтаві — вже як старший бортовий авіаційний технік-інструктор вертолітної ланки. Літав на Мі-8, працював у небі впевнено і зосереджено. За роки служби мав значний наліт: близько 800 годин на Ан-26 і майже 900 — на Мі-8. У 2021–2022 роках виконував миротворчі місії ООН у Республіці Конго.
Після початку повномасштабної війни продовжив службу у складі військової частини А3384 — на посаді старшого бортового авіаційного техніка-інструктора вертолітної ескадрильї. Разом із побратимами виконував бойові завдання, евакуйовував поранених, працював там, де було найважче.
29 серпня 2022 року на Донеччині, поблизу Краматорська, під час виконання бойового завдання впали два вертольоти Мі-8. Загинули обидва екіпажі. Серед них — і 35-річний Євген Кисіль.
Він був із родини льотчиків. Батько — майор, працював у військовому ліцеї, брат — інженер-технік в авіації. Небо було для нього не просто професією — воно було його середовищем, його щоденною роботою і відповідальністю за інших.
У спогадах рідних він — уважний син, люблячий батько, людина, яка тримала зв’язок і підтримувала навіть тоді, коли сам був на війні. За день до загибелі розмовляв із мамою, намагався її заспокоїти.
Євген створив сім’ю у Харкові. Разом із дружиною виховували сина і доньку. Їхній дім пережив обстріли, але вони трималися і вірили, що попереду ще буде спокійне життя.
Попрощалися з Євгеном у Храмі Усіх Святих Чернігівських. Поховали його на кладовищі Яцево.
У нього залишилися мати, батько, брат, дружина, син і донька.
Його життя було тісно пов’язане з небом — і обірвалося там, під час служби. Пам’ять про нього залишиться у родині, серед побратимів і всіх, хто його знав.
