Сергій Пенюк: життя, обірване війною
У шкільних коридорах, де щодня лунають голоси учнів, у Глибоцькому ліцеї (колишня гімназія) сьогодні відкрили меморіальну дошку на пам`ятній стелі навчального закладу випускнику Сергію Пенюку. Хлопцеві, який колись біг цими сходами на уроки, стояв біля вікон на перервах і будував плани, що не встигли здійснитися.
Сергій народився 31 липня 2000 року у селищі Глибока. Він ріс звичайним хлопцем — щирим, працьовитим, упертим. Любив майструвати щось по дереву, техніку й автомобілі, колекціонував моделі машин, міг довго говорити про двигуни та мріяв колись відкрити власне СТО.У шкільні роки вирізнявся гарною вдачею та зосередженістю. Після втрати батька швидко подорослішав, узяв на себе частину турбот про родину, став підтримкою для мами й молодшого брата.
У родині згадують Сергія через конкретні вчинки, які не потребували пояснень. Він не проходив повз чужої біди чи несправедливості, а додому часто приносив покинутих кошенят або пташенят, яких знаходив на вулиці. Для молодшого брата він рано став не лише старшим братом, а й людиною, на яку можна було спертися у щоденних речах і складних моментах.
Після навчання у Чернівецькому фаховому коледжі технологій та дизайну у 2019 році хлопець вступив на службу до Державної прикордонної служби України. Згодом війна змінила його молодість на фронтові дороги, окопи й постійне чекання новин від побратимів. Водій-кулеметник 11-го прикордонного загону з позивним «Зять» пройшов гарячі напрямки, бачив втрати, переживав чужий біль як власний.
1 листопада 2023 року біля населенного пункту Іванівське Донецької області двадцятитрирічний Сергій Пенюк загинув під час снайперського обстрілу. Його земне життя обірвалося під Бахмутом, однак дорога додому для Сергія досі не завершилася — евакуація тіла залишається неможливою через постійні обстріли.
Меморіальну дошку відкрили сьогодні на території Глибоцького ліцею. Біля неї зібралися рідні, друзі, однокласники, вчителі, побратими та мешканці громади.
Ім’я Сергія залишилося на стіні ліцею як частина його історії — історії хлопця, чиє життя починалося серед цих стін і продовжилося в пам’яті людей.
